Розвиток шкільної мережі на Буковині (1774-1869 рр.)

                      Розвиток шкільної мережі на Буковині (1774-1869 рр.)
                                                             Володимир Акатріні

Типове планування одноповерхової школи періоду XIX ст.

Розвиток та становлення освіти Буковинського краю представлено в багатьох фундаментальних працях українських, румунських, німецьких вчених ХІХ – ХХ століть.

Проблемами шкільництва на Буковині молдавського періоду (1360-1774 рр.) опікувалася церква. Тому перші школи тут засновувалися і діяли при монастирях у Сучаві, Путні, Радівцях. Сини бояр, які хотіли здобути вищу освіту, їхали до українських шкіл у Київ та Львів чи до Західної Європи (Відень, Париж). Більшість же буковинців залишалися без освіти і були неписьменними.

На Буковині, до того як вона була анексована Австро-Угорщиною, існувало декілька типів шкіл:

-   5 панських шкіл;

-   1 єпископська школа у місті Радівці;

-   7 монастирських шкіл (Молдовиця, Путна, Воронець тощо).

-   парафіяльні (церковні) школи [1, с. 8].

У кінці серпня 1774 р. у Чернівці вступили австрійські загони і главою військової адміністрації краю став генерал – майор Габрієль барон фон Сплені, автор першого «Опису Буковини». В своїх рапортах до Відня він вказує на неграмотность населения. Ця брошура була доповідною запискою голови військової адміністрації на Буковині генерала барона Габріеля фон Сплені у Придворну військову раду [1, с. 8]. В цьому документі містяться важливі відомості про становище нашого краю напередодні та після приєднання його до Австрії.

Габріеля фон Сплені можна вважати першим, хто звернув увагу на економічний і культурний стан краю, з рапортів до Відня можна дізнатися, що на той час був дуже відсталий рівень освіченості населення. Соціальна структура краю складалася з таких станів: боярство, духовенство, селяни та міщани. Більшість монахів і світських священиків та навіть значна частина боярського стану не вміли ні читати, ні писати. Освічені люди готувалися при монастирях. Діяло три школи – митрополича в Сучаві, владична в Радівцях та монастирська в Путні. Найвідомішою серед них була остання. Велика заслуга Габріеля фон Сплені в тому, що він в 1777 році заснував шкільний фонд Буковини.

Також були інші школи при монастирях, при заможних селах, при торговельних містечках. Молдавська система освіти було заміна австрійською системою освіти, котра мала за основу Закон Марії Терези (1774 року) «Allgemeine Schulordnung». Цей Закон діяв аж до 1869 року, коли був прийнятий Зальний Закон про освіту в Австрійський Імперії [2]. Таким чином розвиток освіти на Буковини при Австрійскій імперії можна подилити на дві частини: перша з 1774 року до 1869 року, друга з 1869 року до 1918 року.

Мета статті проаналізувати розвиток шкільної мережі на першому етапі розвитку освіти (1774 – 1869 рр.).

Слід зазначити, що влітку 1783 року на Буковині вперше побував імператор Йосип ІІ, 16 червня у Сучаві, 19 червня у Чернівцях. Він розпорядився, щоб на Буковині відкривали нові школи. Вчителі повинні були бути з Трансільванії та Угорщини, які б знали германську та румунську мови. Також Йосип ІІ розпорядився про обов’язкове навчання для всього населення. Такий закон було видано 10 січня 1784 року. У цей час буковинські вчителі повинні були вчити германську мову.  Школи поступово змінювались на германсько-румунські. Нагадаємо, що першу германську школу на Буковині було відкрито у Сучаві у 1781 році.

У 1783 році військовим управлінням краю було відновлено роботу буковинського православного релігійного фонду, який заснував воєвода Г.Гіка - «шкільний гріш». В 1784 року в краї вводиться новий тип шкіл – «нормальні» школи. Одна була відкрита в Чернівцях з учителем Антоном де Маркі, а друга в Сучаві з учителем Ф. Таллінгером. Ці школи були двокласними і в перший рік існування вже нараховували 68 учнів у Чернівцях і 60 учнів у Сучаві, через рік їх число збільшилося до 100.

Однак за браком не лише вчителів, але й підручників, а особливо через німецьку мову викладання яка була незрозумілою для буковинських дітей, ці школи перетворилися на тривіальні.

Поступово збільшується кількість тривіальних шкіл: у Сереті, Путилі, Кимполунзі, Раранці, Радівчях, Вашківцях та ін., а в 1787 р. їх уже нараховувалося 10.

Як відомо, з 1 листопада 1786 р. відбулося об’єднання Буковини з Галичиною в єдине адміністративне ціле, і Буковина стала окремим округом Галичини в межах Австрії. Цей період стагнації мав негативні наслідки  щодо розвитку освіти на Буковині. Керівництвом шкільною справою здійснювалось у Львові на чолі з королівським наглядачем для Східної Галичини.

Так у 1792 році на Буковини було 32 школи, а у 1804 році було лиш 14 шкіл. За статистикою у 1817 році було 20 початкових шкіл, у 1830 році 42, у 1840 році було 46, у 1850 році було майже 50 таких шкіл [2]. До 1869 року кількість початкових шкіл досягло цифри 125 [3].

Далі для повноти жахливої ситуацій наводимо таблицю.

Рік	Кількість населення	Початкових шкіл
		шкіл	дітей	Учнів
1830	282 668	42	14 448	2 914
1837	314 057	44	15 835	3 728
1839	325 895	46	15 463	4 387
1840	334 088	46	15 142	4 595

З таблиці бачимо, що протягом 10 років було відкрито аж 4 початкових школи. У той же час кількість учнів виросло на 58 %.

З початком ХІХ ст. розпочалось реформування освіти на базі єдиних загальнодержавних вимог у боротьбі з традиційними церковними впливами. Ще 13 грудня 1811 року Навчальна комісія з Відня вимагала від галицького керівництва надати проект з конкретними умовами створення у краї тривіальних шкіл. Такий проект розвитку початкового навчання на Буковині був переданий галицькому керівництву 10 квітня 1813 року. У проекті пропонувалося створити 17 початкових шкіл.

16 грудня 1808 р. було відкрито першу п’ятикласну гімназію в Чернівцях. Вона мала тоді офіційну назву «Landgymnasium» ( крайова або головна гімназія). До першого класу було зараховано 24 учня, що вже мали початкову освіту. Навчання проводились латинською мовою.

В середині XIX ст. структура початкових шкіл залишалася такою ж, як і раніше: парафіяльні, тривіальні і головні. Середня освіта представлена гімназіями та реальними школами. Слід зазначити, що на Буковині, де було 3 міста, 4 торговельних містечок і 278 сіл, було лиш 46 початкових шкіл, що при кількісті населення 334 088 жителів складає одну школу на 7 263 жителя. Це був дуже низький показник для Австрійський імперії.

У період з 1848 – 1869 рр. мережа початкових шкіл на Буковині розвивалася дуже швидко. Так у 1857 році було 48 шкіл. Через 5 років у 1862 році було вже 122 школи. За іншими джерелами у 1861 році було 111 шкіл (9 сіл мали по дві школи, 93 мали по одній  школі, а 223 села не мали шкіл).

За цією же статистикою у 1850 році – відкрито 50 шкіл, у 1855 році - 78 шкіл, у 1860 році - 107 шкіл, у 1865 році - 156 шкіл [4, P. 19 - 20].

Статистика за 1865 рік говорить, що 13 шкіл були  германомовні, 23 -румунськомовні, 13- русиномовні, 1- мадярська, 107 були змішані.

Отже,  аналіз стану освіти Буковинського краю за часів Австро-Угорської імперії дав можливість встановити, що цей процес відбувався під впливом системи чинників, серед яких найважливішими були соціально-політичні.

У таблиці наводимо лиш частину цих шкіл

Місцевість	Рік заснування школи
Серет	1775
Сучава (вірменська)	1777
Кіцмань	1780
Чернівці	1784
Сучава	1784
Садагура	1793
Радівці (хлопці)	1797
Качіка	1812
Тереблече	1816
Роша	1819
Красна	1820
Вел. Кучурів	1836
Козімін (Молодія)	1841
Заставна	1844
Путила Сторожінеці	1852
Берегомет на Пруті	1856
Кам’янка (Петрічанка)	1856
Вовчинець	1857
Коровія	1857
Чагор	1857
Черепківка	1857
Сторожінець	1858
Берегомет на Серете	1859
Лужани	1859
Магала	1860
Жадова	1861
Волока на Дерелуй	1865
Стара Жучка	1866
Чернівці (вул. Св. Миколая)	1866

Додатки

В даному розділі подається інформація, яка присутня в документах Чернівецького обласного архіву. Слід зауважити, що у розпорядженні архіву знаходиться фонд 1. опис 1. спр. 3970 «Типовне планы строительства сельских школ» 1820 року. Тут проілюстроване планування шкільних установ, серед яких не всі були побудовані. На той час все залежало від стану фінансування та кількості учнів. Особливістю тогочасних шкіл було те, що вони зазвичай будувалися висотою в один поверх, але були випадки й двоповерхового планування, хоча таких було мало.

Література

1.Акатріні В. М. Будівництво шкіл та шкільна мережа буковини за часів Австро-Угорської імперії. / В.М. Акатріні // Наукова дискусія: теорія, практика, інновації : матеріали VI Міжнар. наук.-практ. конф. (м. Київ, 28 – 29 серпня 2015 р.) / Національна академія наук України ; Інститут освітньої та молодіжної політики. – К. : Го «ІОМП» 2015. – С. 8–13.;

2.Toma I.G. Şcoala Română / I.G.Toma. – Societate culturală în Suceavă: monografie ilustrată, scoasă din incidentul jubileului de 25 de ani al societă. / Suceava.: Editura şi tipografia Societății – «Şcoala Română» 1908. – 127 p.;

3.Nistor I. Zur Geschichte des Schulwesens in der Bukowina / I. Nistor // XLYIII Jahresbericht der gr.-or. Ober-Realschule in Czernowitz. – Czernowitz, 1912. –  S. 3-49.;

4. Tofan G. Învățământul în Bucovina / George Tofan ; Editura îngri. de Traian Duminică, Gavril Irimescu, Gh. Giurcă. – Suceava: Editura George Tofan, 2011. – P. 19-20.