 |
Toadere Captari (în ucraineană Тоадере Каптарь, transliterat: Toadere Kaptari; n. 14 aprilie 1923 - d. 25 septembrie 1995) a fost un renumit rapsod, instrumentist și meșter popular român din regiunea Cernăuți, Ucraina. El este cunoscut ca fondator și conducător artistic, în 1948, al orchestrei de muzică populară „Izvoraș” din Costiceni, desființată în 2018.
Perioada interbelică
Toadere Captari s-a născut pe 14 aprilie 1923 în satul Costiceni, situat în regiunea Cernăuți, într-o familie de țărani români. Perioada în care s-a născut era marcată de instabilitate economică și socială, dar acest lucru nu a împiedicat familia sa să cultive un mediu bogat în tradiții și valori culturale. De mic, Toadere a fost expus muzicii folclorice, un element esențial al comunității rurale românești.
De la o vârstă fragedă, Toadere Captari a început să-și manifeste talentul muzical. Fascinat de sunetele instrumentelor populare, a început să-și creeze propriile instrumente improvizate, folosind resurse limitate din gospodărie. Acest talent nativ a fost remarcat de părinții săi, care, în ciuda dificultăților financiare, i-au cumpărat un acordeon de la târgul din Darabani. Aceasta a fost prima sa interacțiune serioasă cu un instrument muzical și punctul de plecare al unei cariere remarcabile.
La vârsta de 12 ani, Toadere Captari a început să participe la activitățile muzicale organizate la căminul cultural „Împăratul Traian” din Costiceni. Aici a avut ocazia să învețe să cânte la acordeon și, ulterior, la vioară, sub îndrumarea unor maeștri locali precum George Munteanu și Epifanie Supocoinâi. Preotul Ioan Nichita Chiriac din satul vecin Vancicăuți a jucat un rol esențial în formarea sa muzicală, învățându-l să perfecționeze interpretarea la vioara.
Perseverent din fire și ajutat de acel vrednic preot, tânărul Toadere Captari, deprinde secretele muzicii și devine un virtuoz violonist. Totodată, el mai pune stăpânire și pe tot felul de instrumente de suflat: fluier, nai, ocarină (pe care le meșterește cu mâna sa), trompetă și alte instrumente de suflat.
Pe la vârsta de 15 ani Toadere Captari începe să cânte în orchestra organizată de profesorul Epifanie Supocoinâi. De remarcat că formația muzicală a fost fondată pentru a îmbogăți paleta sonoră a corului căminului cultural, dirijat de directorul George Munteanu.
În 1938, Toadere Captari a participat alături de acest cor la Concursul Național de Muzică Corală Țărănească din București, organizat de către Fundația Culturală Regală „Principele Carol”. Formația condusă de profesorul George Munteanu s-a învrednicit de Premiul I la compartimentul „Autenticitatea costumului național românesc” și de Premiul II la interpretare corală. Acest succes l-a impulsionat pe Toadere pentru continuarea carierei muzicale.
Perioada postbelică
Al Doilea Război Mondial a adus schimbări dramatice în viața lui Toadere Captari. Activitățile muzicale au fost întrerupte brusc, iar Toadere a fost nevoit să învețe meseria de croitorie la Darabani, România, pentru a-și câștiga existența. Deși războiul a pus o pauză temporară în cariera sa muzicală, pasiunea lui pentru muzică a rămas intactă.
După război, întors în satul natal, Toadere Captari și-a reluat activitatea muzicală. În 1946 Toadere s-a căsătorit cu o tânără croitoreasă, Eugenia Ungureanu, cu care a împărțit în viață și bucuriile, și necazurile. Au avut doi copii – un băiat, Gheorghe, și o fată, Lilia.
În 1948, cu scopul de a păstra și promova muzica populară, Toadere Captari a înființat legendara Orchestra de muzică populară „Izvoraș” (inițial „Taraful lui Captari”), prima formație artistică populară românească din regiunea Cernăuți de după război, cu o puternică încorporare în tradiția tarafului vechi moldovenesc.
Orchestra „Izvoraș” a devenit faimoasă pentru interpretările sale de muzică populară românească, fiind invitată la diverse festivaluri și concursuri naționale și internaționale. Orchestra a avut numeroase apariții la radio și televiziune, contribuind la popularizarea muzicii tradiționale românești. Printre primii soliști ai orchestrei s-a numărat și Sofia Rotaru, care a debutat în această formație înainte de a deveni o celebritate internațională.
În 1953, la Costiceni se deschide o nouă casă de cultură. De remarcat că primul director al instituției de cultură din Costiceni a fost Guțu Grigore al lui Atanasie, iar Toadere Captari era numit în funcția de conducător artistic.
În anul 1960, dar și în anii ce vor urma, Toadere Captari, prin multitudinea preocupărilor sale artistice, dar și din nostalgia după profesorul George Munteanu, organizează un cor mixt de aproximativ 50 de coriști și coriste, mai multe grupe vocale de femei și bărbați, un ansamblul vocal feminin, o formație de fluierași, un grup de dansatori, o orchestră de suflători, ulterior fanfara țărănească, etc. Orchestra „Izvoraș” se bucura mereu de recunoaștere și apreciere. Au fost timpuri când formația condusă de Captari prezenta câte 50 de concerte anual, geografia fiind destul de vastă.
În 1964, Orchestra de muzică populară „Izvoraș” participă la inaugurarea televiziunii regionale din Cernăuți, cu un prim studioul la Țețina, unde fusese montată antena de emisie. Atunci a fost transmis primul concert televizat din regiunea Cernăuți pentru televiziunea din Kiev. „Izvorașul” din Costiceni condus de Toadere Captari a luat parte la acel concert.
Melodiile populare interpretate de formație au început să fie difuzate din ce în ce mai des la emisiunile postului de radio Cernăuți, apoi și la Televiziunea regională de Stat. Împreuna cu colectivul orchestrei și grupul vocal, Toadere Captari era invitat la diverse festivaluri raionale și regionale.
Sub conducerea lui Toadere Captari, orchestra „Izvoraș” a câștigat numeroase premii și a susținut turnee în întreaga Uniune Sovietică (Ucraina, Moldova, Rusia), precum și în România și Germania. Orchestra a devenit un simbol al identității culturale românești, participând la evenimente importante.
Datorită înaltului nivel de interpretate a cântecului popular, în 1972 orchestra „Izvoraș” a primit statutul oficial de „Colectiv Popular”.
Toadere Captari a participat chiar și la Festivalul Mondial al Tineretului și Studenților de la Berlin, iar în 1980, membrii orchestrei „Izvoraș” au întâmpinat în localitatea Mămăliga flacăra Olimpiadei de la Moscova.
Activitatea pedagogică. Făuritor de instrumente muzicale
În paralel cu activitatea sa artistică, Toadere Captari a fost un promotor fervent al educației muzicale.
La 29 mai 1959 obține certificatul de absolvire al Institutului de muzică din Cernăuți. La examenele de absolvire a cursurilor îi uimește pe pedagogi, cântând cu măiestrie la acordeon, fluier, vioară și nai.
Prin urmare obține calificarea de dirijor de cor și interpret solist la domră. Acest lucru îi oferă posibilitatea să deschidă la Costiceni o filială a școlii de muzică din Noua Suliță cu clasele de vioară, acordeon, pian, țambal și instrumente de fanfară, devenind directorul acestei filiale, totodată și învățător la clasa de vioară. Prin eforturile sale educaționale, a format generații de tineri muzicieni, contribuind la perpetuarea tradițiilor muzicale românești.
Toadere Captari a fost pasionat încă din anii copilăriei de arta meșteririi instrumentelor muzicale. Fiind un vestit meșter de instrumente populare aerofone în perimetrul cuprins între Noua Suliță, Edineți și Herța, la el acasă veneau să comande instrumente artiști de elită din Republica Moldova și România.
Printre solicitanții de naiuri, fluiere, ocarine s-a aflat renumitul muzician și dirijor Dumitru Blajinu, originar din Pererâta. Toadere Captari îl ajută pe acesta să își perfecționeze măiestria violonistică și cea de acordeonist. Îi oferă, în premieră, lecții de nai și-i face cadou unul dintre cele mai bune instrumente construite de el, pe care, în 1969, Dumitru Blajinu îl va pune în mâna lui Vasile Iovu, viitorul maestru de nai, deschizând astfel calea formării unei adevărate școli de nai în ex-RSS Moldovenească. Colaborarea fructuoasă între Toadere Captari și Dumitru Blajinu, a influențat benefic activitatea ambilor rapsozi.
De remarcat că neîntrecutul naist român Gheorghe Zamfir, o somitate internațională în domeniu, a cântat și el din naiurile făcute de Toadere Captari din Costiceni. Anume domeniul confecționării instrumentelor muzicale i-au adus lui Toadere Captari recunoașterea talentului său.
În luna iunie a anului 1970, la o expoziție de la Chișinău, o comisie desemnată de Ministerul Culturii i-a conferit lui Toadere Captari titlul onorific de „Meșter popular al R.S.S. Moldovenești”, pentru etalarea acestei arte tradiționale.
Adeverința care atestă acest titlu se păstrează în Muzeul de istorie și etnografie a satului Costiceni.
Decesul
Cu trei ani înaintea ieșirii la pensie, la 19 august 1980, pentru întreaga carieră artistică și pentru succesele remarcabile obținute în promovarea și perpetuarea culturii muzicale autohtone, Toadere Captari a fost distins cu titlul onorific de „Lucrător Emerit al Culturii din R.S.S. Ucraineană”.
La 10 mai 1998, când orchestra „Izvoraș” și-a marcat semicentenarul, rapsodul Toadere Captari nu mai era în viață. La data de 25 septembrie 1995, după o boală grea, inima virtuozului rapsod de pe Valea Prutului a încetat să mai bată. Dar amintirea și mărinimia maestrului au rămas vii în memoria celor care l-au cunoscut.
Moștenirea culturală
Toadere Captari a lăsat o moștenire culturală de neprețuit. Activitatea sa în cadrul orchestrei „Izvoraș” și contribuțiile sale la educația muzicală au avut un impact durabil asupra comunității românești din regiunea Cernăuți. Prin eforturile sale neobosite, a reușit să păstreze și să promoveze tradițiile muzicale într-o perioadă de mari schimbări și provocări. În memoria neîntrecutului lăutar și animator al vieții culturale a comunității rurale din care a făcut parte, la 22 mai 2013, pe clădirea Casei de Cultură din Costiceni a fost dezvelită o placă memorială. Acest eveniment a coincis cu aniversarea a 90-a a nașterii rapsodului. În 2023, la 100 de ani de la nașterea lui, Societatea Culturală Valea Prutului din regiunea Cernăuți a organizat două manifestările dedicate regretatului om de cultură. Pentru ai onora moștenirea culturală pe 13 aprilie 2023 la Biserica „Sfântul Ierarh Nicolae” din Costiceni a fost oficiată o ceremonie religioasă, iar la 18 aprilie 2023, la Liceul „Ion Vatamanu” din Costiceni s-a desfășurat un spectacol folcloric dedicat omagierii sale, susținut de grupul etnofolcloric „Ghiocelul”.
Toadere Captari a rămas în amintirea colectivă ca un artist dedicat, un educator talentat și un custode al tradițiilor muzicale. Activitatea sa a contribuit semnificativ la identitatea culturală a românilor din regiunea Cernăuți, asigurându-se că muzica populară românească va continua să fie apreciată și iubită de generațiile viitoare. În 2023, la Editura Prospexi din Dorohoi a apărut cartea „Toadere Captari: un veritabil rapsod de pe Valea Prutului (100 de ani de la naștere)”, semnată de Sergiu Barbuța, președintele Societății Culturale „Valea Prutului”. Cartea aduce în prim-plan momente semnificative din viața artistului, trăite în perioada interbelică și postbelică, de la începuturile în muzică până la recunoașterea oficială primită în 1970, când i s-a acordat titlul de „Meșter Popular al Republicii Moldova” și în 1980, când a fost învrednicit cu titlul de „Lucrător Emerit al Culturii din Ucraina”.
Totodată, autorul face o incursiune în viața culturală a satului Costiceni. Cartea conține o bogată colecție de fotografii, colectate cu grijă de autor, și oferă cititorilor o imagine completă a fenomenului muzical-artistic din localitate, omagiindu-i pe toți cei care au contribuit la promovarea și consolidarea culturii naționale.
Тоадере Каптарь - рапсод, інструменталіст, народний майстер з с. Костичани (інформація цензурована Вікіпедією)
Тоадере Каптарь (румунською: Toadere Captari) (нар. 14 квітня 1923 — † 25 вересня 1995) — відомий румунський рапсод, інструменталіст і народний умілець з села Костичани, Чернівецької області, Україна. Засновник та художній керівник оркестру народних інструментів «Ізвораш», розформованого у 2018 році.
Міжвоєнний період
Тоадере Каптарь народився 14 квітня 1923 року в селі Костичани в родині румунських селян Костантіна та Татяни Каптарь. Період, у який він народився, був відзначений економічною та соціальною нестабільністю, але це не завадило його родині культивувати середовище, багате традиціями та культурними цінностями. З раннього віку Тоадере познайомився з народною музикою, невід’ємним елементом румунської сільської громади.
З раннього віку Тоадере Каптарь почав проявляти свій музичний талант. Захоплений звуками народних інструментів, він почав створювати власні імпровізовані інструменти, використовуючи різні ресурси господарства. Цей природний талант був помічений його батьками, які, незважаючи на фінансові труднощі, купили йому акордеон на ярмарку в м. Дарабань. Це була його перша серйозна взаємодія з музичним інструментом і відправна точка в його видатній кар'єрі.
У віці 12 років Тоадере Каптарь почав брати участь у музичних заходах, організованих у культурному центрі "Імператор Траян" у Костичанах. Тут він мав можливість навчитися грати на акордеоні, а згодом і на скрипці під керівництвом місцевих майстрів, таких як Георге Мунтяну та Епіфаніє Супокойний. Священик Іоан Нікіта Кіріяк із сусіднього села Ванчиківці відіграв важливу роль у його музичному навчанні, навчивши його вдосконалювати гру на скрипці.
З часом Тоадере Каптарь опанував також різні духові інструменти: сопілку, най, окарину (які він майстрував власноруч), трубу та інші духові інструменти.
У віці близько 15 років Тоадере Каптарь почав грати в оркестрі, організованому професором Епіфанієм Супокойним. Відзначимо, що музичний колектив був створений для збагачення звукової палітри хору культурного центру, яким керував директор Георге Мунтяну.
У 1938 році Тоадере Каптарь разом із цим хором взяв участь у Національному конкурсі сільської хорової музики в Бухаресті, організованому Королівським культурним фондом "Принц Кароль". Колектив, очолюваний професором Георге Мунтяну, здобув перше місце у категорії "Автентичність румунського національного костюма" та друге місце за хорове виконання. Цей успіх стимулював Тоадере до продовження музичної кар'єри.
Післявоєнний період
Друга світова війна принесла радикальні зміни в житті Тоадеря Каптаря. Музичні заняття були раптово перервані, і Тоадере був змушений навчитися кравецької справи в Дарабанах, Румунія, щоб заробляти на життя. Хоча війна тимчасово призупинила його музичну кар'єру, його пристрасть до музики залишилася незмінною.
Після війни, повернувшись до рідного села, Тоадере Каптарь відновив свою музичну діяльність. У 1946 році Тоадере одружився з молодою кравчинею Євгенією Унгуряну, з якою поділяв і радощі, і біди життя. У них було двоє дітей – син Георге та дочка Лілія.
У 1948 році, з метою збереження та популяризації народної музики, Тоадере Каптарь заснував легендарний оркестр народної музики "Ізвораш" – перший румунський народний ансамбль у Чернівецькій області після війни, з сильним корінням у традиціях старого молдовського тарафа.
Оркестр "Ізвораш" став відомим своїми виконаннями румунської народної музики, був запрошений на різні фестивалі та національні й міжнародні конкурси. Оркестр багато разів виступав на радіо і телебаченні, сприяючи популяризації традиційної румунської музики. Серед перших солістів оркестру була і Софія Ротару, яка дебютувала в цьому колективі перед тим, як стати міжнародною зіркою.
У 1953 році в Костичанах відкривається новий будинок культури. Першим директором закладу був Гуцу Григорій Афанасійович, а Тоадере Каптаря призначили художнім керівником.
У 1960 році, а також у наступні роки, Тоадере Каптарь, завдяки своїм численним художнім заняттям і ностальгії за вчителем Георге Мунтяну, організовує змішаний хор приблизно з 50 хористів, кілька вокальних груп чоловіків і жінок, жіночий вокальний ансамбль, флейтистів, танцювальний колектив, духовий оркестр, а згодом і сільську фанфару.
Оркестр "Ізвораш" завжди користувався визнанням і шануванням. Були часи, коли ансамбль під керівництвом Каптаря давав до 50 концертів на рік, з широкою географією виступів.
У 1964 році Оркестр народної музики "Ізвораш" узяв участь у відкритті регіонального телебачення в Чернівцях з першої студії у Цецині, де була встановлена передавальна антена. В той час був проведений перший телевізійний концерт з Чернівецької області для Київського телебачення, у якому брав участь оркестр "Ізвораш" з Костичан під керівництвом Тоадере Каптаря.
Мелодії народних пісень, виконані колективом, почали все частіше звучати у програмах Чернівецького радіо і пізніше на Державному обласному телебаченні. Разом з оркестром та вокальною групою Тоадере Каптарь був запрошений на різноманітні районні та обласні фестивалі.
Під керівництвом Тоадере Каптаря оркестр "Ізвораш" здобув безліч нагород і виступав по всьому Радянському Союзу (Україна, Молдова, Росія), а також у Румунії та Німеччині. Оркестр став символом румунської культурної ідентичності, беручи участь у важливих культурних подіях.
У 1972 році оркестр "Ізвораш" отримав почесний статус "Народний колектив" завдяки високому рівню виконання народних пісень.
Тоадере Каптарь взяв участь навіть у Всесвітньому фестивалі молоді та студентів у Берліні, а у 1980 році члени оркестру "Ізвораш" зустріли Олімпійський вогонь у селі Мамалига.
Педагогічна діяльність. Майстер народних музичних інструментів
Паралельно зі своєю художньою діяльністю, Тоадере Каптарь був гарячим прихильником музичної освіти.
29 травня 1959 року він отримав сертифікат про закінчення Чернівецького музичного інституту. На випускних іспитах він вразив педагогів, майстерно граючи на акордеоні, сопілці, скрипці та наї.
В результаті він здобув кваліфікацію диригента хору та сольного виконавця на домрі. Це дало йому можливість відкрити у Костичанах філію Новоселицької музичної школи з класами скрипки, акордеона, фортепіано, цимбал та духових інструментів, ставши директором цієї філії та водночас викладачем класу скрипки. Завдяки його освітнім зусиллям було підготовлено покоління молодих музикантів, які сприяли збереженню румунських музичних традицій.
Тоадере Каптарь захоплювався мистецтвом виготовлення музичних інструментів ще з дитинства. Будучи відомим майстром народних аерофонних інструментів у регіоні від Новоселиці до Єдинець і Герци, до нього додому приїжджали замовляти інструменти елітні артисти з Молдови та Румунії.
Серед тих, хто замовляв наї, сопілки та окарини, був відомий музикант і диригент Думітру Блажіну, родом з Перерити. Тоадере Каптарь допоміг йому вдосконалити майстерність гри на скрипці та акордеоні. Він уперше запропонував йому уроки гри на наї і подарував один із найкращих інструментів, зроблених ним, який у 1969 році Думітру Блажіну передав Василю Йову, майбутньому майстру гри на наї, відкривши таким чином шлях до формування справжньої школи гри на наї в колишній Молдавській РСР. Плідна співпраця між Тоадере Каптарем і Думітру Блажіну благотворно вплинула на діяльність обох музикантів.
Варто зазначити, що видатний румунський наїст Георге Замфір, міжнародна знаменитість у цій галузі, також грав на наях, виготовлених Тоадере Каптарем з Костичан. Саме виготовлення музичних інструментів принесло Тоадере Каптарю визнання його таланту.
У червні 1970 року на виставці в Кишиневі комісія, призначена Міністерством культури, присудила Тоадере Каптарю почесне звання "Народний майстер Молдавської РСР" за збереження цього традиційного мистецтва.
Посвідчення, що підтверджує це звання, зберігається в Музеї історії та етнографії села Костичани.
Смерть
За три роки до виходу на пенсію, 19 серпня 1980 року, за всю свою артистичну кар'єру та за видатні успіхи у просуванні та збереженні місцевої музичної культури, Тоадере Каптарь був нагороджений почесним званням «Заслужений працівник культури УРСР».
25 вересня 1995 року, після важкої хвороби, серце віртуозного рапсода перестало битися. Але пам'ять і великодушність майстра залишилися живими в пам'яті тих, хто його знав.
Культурна спадщина
Тоадере Каптарь залишив неперевершену культурну спадщину. Його участь у оркестрі "Ізвораш" та вклад у музичну освіту справили тривалий вплив на румунську громаду Чернівецької області.
22 травня 2013 року на будівлі Будинку культури с. Костичани була відкрита меморіальна дошка. Ця подія співпала з 90-ю річницею з дня народження рапсода.
У 2023 році, на відзначення 100-річчя від дня його народження, Культурне товариство „Валя Прутулуй” організувало дві події, приурочені до пам'яті видатного культурного діяча. Для вшанування його спадщини 13 квітня 2023 року у Свято-Миколаївській церкві с. Костичани відбулася панахида, а 18 квітня 2023 року в Ліцеї імені „Іон Ватаману” відбувся святковий концерт, приурочений його пам'яті.
Тоадере Каптарь запам'ятався як артист, що мав глибоке віддання своєму мистецтву, високоосвічений вчитель і оберігач музичної спадщини. Його внесок суттєво вплинув на культурну ідентичність румунської громади Чернівецької області, забезпечивши, що румунська народна музика продовжить бути шанованою для наступних поколінь.
У 2023 році видавництво "Проспексі" з міста Дорохой (Румунія) опублікувало книгу "Тоадере Каптарь: неперевершений рапсод з Прутської Долини (100 років від дня народження)", написану Сергієм Барбуцею, головою Культурного товариства "Валя Прутулуй".
У книзі висвітлено значні етапи життя артиста, починаючи з його музичної кар'єри до офіційного визнання у 1970 році, коли йому було присвоєно звання "Народний майстер Молдови", та у 1980 році, коли він отримав звання "Заслужений працівник культури України". Книга також містить багату колекцію фотографій, які ретельно зібрані автором, і пропонує читачам повну картину музично-мистецького феномену села Костичани, вшановуючи всіх, хто сприяв просуванню та зміцненню національної культури.
Bibliografie / Бібліографія
- Sergiu Barbuța. Toadere Captari: Un veritabil rapsod de pe Valea Prutului (100 de ani de la naștere), fenomenul muzical-artistic din Costiceni. Editura Prospexi [Dorohoi], 2023, 163 p. ISBN 978-630-6624-07-2
- Sergiu Barbuța, La Izvorul nesecat al muzicii populare. Orchestra de muzică populară „Izvoraș” din Costiceni, raionul Noua Suliță, și-a marcat jubileul de 70 de ani, Libertatea Cuvântului, 31 mai 2018, Nr. 22, р. 8.
- Sergiu Barbuța, 95 de ani de la nașterea virtuosului instrumentist Toadere Captari, Cuvântul Adevărului, 27 aprilie 2018, Nr. 17, р. 12.
- Sergiu Barbuța, Toadere Captari – renumit rapsod și neîntrecut lăutar din Costiceni, Gazeta de Herța, 10 aprilie 2020, Nr. 15, р. 2.
- Sergiu Barbuța, Vestitul lăutar din Costiceni. S-au împlinit 95 de ani de la nașterea lui Toadere Captari, Libertatea Cuvântului, 19 aprilie 2018, Nr. 16, р. 9.
- Sergiu Barbuța, Un neîntrecut lăutar de pe valea Prutului: Toadere Captari, Mesager bucovinean, Anul XV, Nr.1 (57), 2018, р. 60
- Sergiu Barbuța, Orchestra de muzică populară „Izvoraș”, la 70 de ani, Cuvântul Adevărului, 25 mai 2018, Nr. 21, р. 14.
- Sergiu Barbuța, Toadere Captari – un far luminos al culturii satului Costiceni (100 de ani la naștere), Crai Nou, 26 aprilie 2023, Nr. 8990, р. 13.
- Sergiu Barbuța, Ceremonie religioasă și spectacol folcloric în amintirea rapsodului Toadere Captari, la împlinirea a 100 de ani de la naștere, Gazeta de Herța, 20 aprilie 2023, Nr. 16, р. 4.
- Барбуца Сергій. Тоадере Каптарь: Його творчість випромінювала світло, що проникало у душу, Слово Правди, 20 квітня 2023, Nr. 15, ст. 4.